Цуцкова Альона, 9 клас, Королівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1

Вчитель, що надихнув на написання есе - Клюса Інна Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж  пишем кров’ю на своїй землі.

Ліна Костенко

Мені було лише 11 років, коли я почула, що в моїй країні почалася війна. Почуте для мене було незрозумілим. Чому? За що? Навіщо? Мені здавалося, що таке можливе лише у книжках і фільмах. Все, що я читала про війну, для мене було жахливим і здавалося неможливим. 24 лютого 2022 року війна прийшла на нашу рідну землю.

З того часу пройшло 1000 днів. Для мене, як і для всієї країни, цей час став великим випробуванням, яке повністю змінило життя всіх українців.

Я народилася і живу в мальовничому Закарпатті. Незважаючи на те, що у нас немає бойових дій, обстрілів та бомбардування, кожного з нас торкнулася війна. За весь час війни ми так і не звикли до сигналу “Повітряна тривога” і до сумних новин.

Більше двох років ми живемо в постійній тривозі. За цей час я усвідомила, що не можна стояти осторонь людського горя і біди.

Мій шлях не був таким складним і трагічним як у дітей, які жили на Сході України. Їм довелося покинути свої домівки і поселитися в більш безпечних місцях. Багато сімей з дітьми виїхали за кордон. Війна змінила життя багатьох людей. Мені довелося розлучитися з моєю найближчою подругою дитинства. Я дуже сумую за нею і сподіваюся, що скоро ми зустрінемось.

Дуже багато втрат зазнала країна, були зруйновані цілі міста.

В нашу школу кожного дня прибували люди зі Сходу, які залишилися без домівок внаслідок ворожого бомбардування. Їх розмістили в спортивному залі і облаштували для них все необхідне для життя. Ми намагалися не панікувати, бути зібраними і вірили, що все буде добре. У нашій громаді дуже добрі і чуйні люди, які часто проводять благодійні заходи та ярмарки. Всі отримані кошти відправляють на потреби ЗСУ.

Для мене благодійність стала більш зрозумілою. Раніше це було просто слово “благодійність”.

Для мене набуло також іншого забарвлення слово ”героїзм”. Багато моїх односельчан загинуло в цій жорстокій війні. Вони віддали найцінніше – своє життя. Як написала Ліна Костенко ми дійсно пишемо сучасну історію кров’ю на своїй землі. Пам’ятаємо кожного, дякуємо нашим героям. Вірю, що війна скоро закінчиться і прийде довгоочікувана перемога.