Для мене війна почалась у 2014 році. Тоді я виїхала з Луганська до Харкова. Моя родина жила в окупації. Я не знала, що робити. Невдовзі стало зрозуміло, що звичного життя більше немає. Аптеки закрилися, магазини також. Продуктів майже не лишилося, навіть хліба не було. Я не мала потрібних ліків, не знала, де їх взяти. Не було дитячої суміші.

Мені допомагали сусіди, шукали їжу для дитини.

У людей була паніка, скуповували все підряд. Я не знала, як виїхати, бо черги на дорогах були величезні. Ми з чоловіком виїхали до Києва, а потім повернулись до Харкова. Я дуже сподівалася, що наш район не зачепить. Поки що залишаємось вдома. 

Зараз чоловік працює. Мене радує дитина. Дуже хочу, щоб було мирне небо. Я хочу побачити свою родину. Чекаю на перемогу України та закінчення війни.