"Мені давно подобається українська мова, бажання перейти на неї також було, але оточення розмовляло російською"

У Запоріжжі від початку зими стартував новий волонтерський проєкт з вивчення української мови. Паралельно в місті понад 5 років діє український розмовний клуб. Обидва проєкти нині працюють на базі однієї з бібліотек міста. Радіо Свобода побувало на зустрічі одного з мовних клубів і поспілкувалося з його учасниками і модератором.

Запорізька обласна бібліотека для юнацтва. Проєктор, ноутбук, книжки з вивчення української та фліпчарт. В цій аудиторії готуються до чергової зустрічі розмовного клубу української мови. Модераторка в ньому – поетеса родом з Луганщини Олена Ольшанська. Бере участь як викладачка і координаторка проєктів з вивчення української мови у Запоріжжі не перший рік.

Олена Ольшанська

Пригадує як все починалося: «Курси української мови виникли у 2014 році після Майдану (діяли в рамках всеукраїнського проєкту «Безкоштовні курси української мови» – ред.). Ініціював їх тоді Ігор Зубко (учасник Майдану в Києві і Запоріжжі, запорізький громадський діяч – ред.) і ще команда волонтерів. Я долучилася до команди спершу як викладачка наприкінці 2014 року, а з 2015 року вже стала координаторкою. І з 2015 року ми значно розширилися. У нас були такі курси, що ми спершу пробували три місяці, потім дійшли до шести, і навіть був начальний рік – з вересня по травень. Було таке, що по Запоріжжю мали до п’яти різних груп, тобто в кожному районі міста на базі якоїсь бібліотеки у нас були групи. Було таке, що набір був до близько 200 учасників. Це було дуже круто. До карантину ми так активно йшли. Коли настав карантин, то частково перейшли в онлайн, але формат, який людям більш цікавий – це, все-таки, живе спілкування».

Наразі в місті безкоштовно можна вдосконалити свою українську в рамках проєкту «Єдині». Для участі у ньому можна зареєструватися на спеціальному сайті. Це всеукраїнський волонтерський проєкт, що діє від весни минулого року. У Запоріжжі він стартував восени 2022-го. Втім, війна наклала свій відбиток на його розвиток у місті.

«Єдині» – це 28-дений курс, тобто щомісяця відбувається новий набір, і упродовж 28 днів учасники отримують на електронну пошту матеріали теоретичні, практичні завдання, поради з посиланнями на відео-аудіо тощо. І упродовж місяця передбачено 4 зустрічі в форматі розмовного клубу. Безпосередньо я як модераторка і бібліотека як майданчик долучені до проведення розмовних клубів у межах проєкту «Єдині». Сам проєкт стартував з весни 2022 року. Ми у Запоріжжі на базі нашої бібліотеки планували у жовтні розпочати. Але через обстріли і погіршення безпекової ситуації були змушені працювати онлайн. В грудні ми нарешті почали повноцінно проводити офлайн, живі зустрічі», – каже Олена Ольшанська.

На зустрічі в «Клубі української мови»

Паралельно в Запоріжжі також працює «КУМ» – «Клуб української мови». Саме його заняття відбулося 23 січня. З’явився «КУМ» ще у 2016 році.

«Ці зустрічі ми по-суті відновили, тому що цей проєкт існував десь з 2016 року. Виник він з ініціативи учасників тоді дуже активного проєкту «Безкоштовні української мови». Я також модерувала їх по Запоріжжю. Самі учасники, пройшовши курс навчання, не захотіли розходитися на канікули, а сказали: «Давайте ми ще якісь зустрічі будемо поводити». І ми вирішили, що це буде ось такий клубний формат, і раз на тиждень ми збиралися, щоб говорити про книжки, про культуру, літературу. І, відповідно, ми зараз також у такому форматі свою роботу відновили. Учасниками клубу «КУМ» є і випускники проєкту «Єдині» і всі охочі, незалежно від рівня знань, були вони раніше на наших заходах чи ні», – ділиться модераторка проєкту.

Учасники розмовного клубу

Під час зустрічі в «КУМ»

А ось і перші учасники клубу. Прошу поділитися своєю історією. Так, Наталя клуб відвідує близько місяця. Приєдналась до нього по завершенню 28-денного курсу в рамках проєкту «Єдині».

«Я – вихователька. Мені треба спілкуватися з батьками, і завжди хотіла спілкуватися так, щоб їм приємно було мене слухати. Вже давно хотіла вдосконалювати свою українську. Просто не було такої можливості, щоб зібратися десь з однодумцями і спілкуватися саме розмовною мовою, тому що так українською мовою, наприклад, якщо писати, то пунктуацію і орфографію доволі непогано знаю. В інтернеті побачила такий курс «Єдині», туди записалась. Дають завдання – і одним з них був розмовний клуб. Коли була перша хвиля, то був онлайн, і це було не те трошки. А під час другої хвилі вже було очне спілкування, і ось тут мені сподобалось», – ділиться Наталя.

На зустрічі в «КУМ»

Інша учасниця клубу на ім’я Ільмира на початку розмови просить, якщо буде потреба, то підказувати їй, як українською мовою те чи інше слово. Каже: аби перейти на українську, бракувало українськомовного оточення у Запоріжжі.

"Мені давно подобається українська мова, бажання перейти на неї також було, але оточення розмовляло російською... Намагаються розмовляти українською", - Ільмира.

«Мені давно подобається українська мова, бажання перейти на неї також було, але оточення розмовляло російською мовою. І останні три роки частіше в документах треба було писати українською, тому склалася ситуація. Були різні курси. В фейсбуці курс «Єдині» найбільше сподобався. Саме те сподобалось, що є клуб, що є офлайн-зустрічі, на яких можна розмовляти українською. І також я зрозуміла, що є інші, які теж, як я, дуже намагаються розмовляти українською, тому мені в клубі легше розмовляти українською. Я не соромлюсь розмовляти. Мені цікаво не тому, що зараз є настрій проти російської мови. Просто ця мова дуже подобається. Фільми дивлюсь українською мовою, передачі також українською і навіть не замислююсь, якою мовою йде, все зрозуміло».

Зізнається, що через певні недоліки у володінні розмовною українською досі існує страх активно говорити у побуті нею. Ділиться, як долає його:

«Тих знайомих, хто розмовляє українською мовою, прошу писати мені українською мовою. Тоді і я їм відповідаю українською мовою. Коли пишуть, кажуть, то я машинально тоді російською відповідаю. Для мне це другі курси українською. Я вчилась не в Україні, і моя батьківщина – Узбекистан. І хоч я років 30 тут, але не вчила ані в школі, ані будь-де українську, тому мені складніше переходити».

Під час зустрічі в «КУМ»

Для іншої учасниці клубу Наталі це вже не перша спроба перейти в повсякденному житті з російської на українську мову спілкування:

«У мене поступове було рішення. Я ще років 10 тому замислювалась, що ми в Україні розмовляємо російською. І ми компанією кілька осіб вирішили спілкуватися українською. Це було у закордонній поїздці. Поки ми були таким маленьким колом, ми спілкувались. Коли ми повернулись в Україну, то у нас в Запоріжжі всі розмовляють російською і взагалі так сприйняття дуже дивне, що ти раніше розмовляв російською, а зараз українською. Потім в 2014 році теж думала, що, можливо, треба перейти. Десь в 2016-му у мене в родині донька почала розмовляти українською, і я спочатку з нею також почала розмовляти. Але через брак словникового запасу у мене мова була дуже така повільна. І складалось враження, що я з порушенням інтелектуального розвитку. І взагалі по роботі треба було іноді дуже швидко відповідати, і чекати поки пригадаю, як перекласти якесь слово, було важко».

Зустріч Клубу української мови, Запоріжжя

Нову спробу перейти на українську Наталя зробила у 2022 році. Каже: якби раніше потрапила у подібний проєкт, де не лише можна вдосконалити свої мовні навички, а й отримати підтримку таких самих слухачів, які теж працюють над своєю мовою, то, мабуть, раніше б перейшла на українську.

"Ми з подружкою на роботі вирішили розмовляти українською, а ніхто нас не підтримував", - Наталя.

«Як деякі кажуть, що «мы заснули 23 февраля, а прокинулись 24 лютого», то в мене такого не було. Але я трошки починала щось дивитися, щось читати. А потім ми з подружкою на роботі вирішили розмовляти українською, а ніхто нас не підтримував, навіть, навпаки, казали, чого язики ламаєте, ми всі свої, можна розмовляти звичною, російською мовою, не треба підтримувати статус чи щось таке», – каже Наталя.

Учасницею «КУМ», які і попередні співрозмовниці, стала після занять у розмовному клубі проєкту «Єдині», на який її підписала донька.

Старожили розмовного клубу

На зустрічі в «КУМ»

Є в «КУМ» і свої «старожили». Так, Любов відвідує розмовний клуб понад 5 років. Вона – одна з випускниць ще «Безкоштовних курсів української мови».

«Із 2016 року відвідую. Це тоді були у нас курси. Ми не захотіли розійтися ось так просто, взяти і закінчити. Ми вмовили пані Олену, щоб вона знайшла час, щоб ми ще раз на тиждень зустрічалися. І ми створили цей клуб української мови і почали ходити сюди», – ділиться Любов.

"У 2016-2018 роках взагалі не було чутно. Зараз українську мову я в повсякденному середовищі дуже часто чую", - Любов.

Каже про важливість мовного середовища і спілкування з однодумцями. Певний період під час спалаху коронавірусу занять клубу не проводились:

«Дуже важко було. Карантин 2 роки, а потім війна – тільки зараз почали зустрічатися. Дуже важко. Зараз я хоча б чую трошки, що в місті розмовляють. А в 2016-2018 роках взагалі не було чутно. Потім вже примусили продавчинь в мережах супермаркетів – і вони почали розмовляти українською. Зараз вже звикли до цього, а то ж не було. Зараз чую, що багато людей розмовляють. Можливо, це переселенці, переміщені особи, але українську мову я зараз в повсякденному середовищі дуже часто чую».

Від 2019 року у клубі – ще одна «старожил» клубу по імені Людмила. Жодних курсів української мови не закінчувала – сама прийшла до «КУМ». Була активною відвідувачкою бібліотеки, на базі якої працює клуб, і звідти і дізналася про його існування.

«Українську мову я не вчила в школі. Була звільнена, хоч я народилась в родині, де моя мама – українка, тато – росіянин. А я з дитинства дуже хворіла, по пів року лежала в лікарні і самоосвітою займалась, тому звільнили від вивчення української мови. Але я її бачила, чула у селі, Гуляйполі у своїх дідусів-бабусів. Потім працювала 20 років у Національному банку, де мовою не спілкування, а мовою обов’язковою, державною мовою документів була українська мова. Це було дуже цікаве середовище. Ми з усіх усюд, з усієї України з’їжджалися. Наші розмовляли російською і намагались українською. Але розумієте, що було: якесь таке відчуття, що в тебе не так виходить розмовляти, тому я краще буду розмовляти російською», – ділиться учасниця клубу.

Допомогли їй пришвидшити перехід на українську в повсякденні масові книжкові та літературні заходи, що проводились у місті.

«Що мене до української мови і літератури спонукало, то це була книжкова толока, яка вперше була організована у Запоріжжі у 2015 році. Це була неймовірна подія. І я почала після того читати лише українською художню літературу і українських авторів. І це було просто неймовірно», – пригадує Людмила.

Вплив війни

Поки спілкуємось з учасниками клубу, підходить час початку зустрічі. Всі зібралися. Сьогоднішня тема безпосередньо пов’язана з військово-політичними подіями, що відбуваються в житті України. Отож невелика мовна розминка зі скоромовкою, і учасники клубу починають обговорення. Дискують, чи може бути мова зброєю, як правильно вживати прийменники «в» і «на» щодо назв країн і територій та чому росіяни вживають вираз «на Украине», чи правильно говорити про початок війни РФ проти України, маючи на увазі події до 24 лютого 2022 року…

Під час зустрічі в «КУМ». Олена Ольшанська

Та війна вплинула не лише на теми розмовного клубу, а на інтерес містян до таких заходів. Так, доступний для запорожців і нині діючий у місті проєкт «Єдині» виник після повномасштабного вторгнення РФ до України. І хоч в офлайн-режимі у Запоріжжі він представлений лише в форматі мовного клубу, Олена Ольшанська каже, що запит на такі зустрічі значний: містяни-учасники проєкту заповнюють всі місця під час запису на офлайн-зустрічі, а якщо хтось з учасників з тих чи інших причини не може брати участь, то на їхнє місце завжди є нові охочі.

«Зі свого досвіду викладацького можу сказати, що коли трапляються такі складні переломні моменти – революція, АТО, війна, – то це завжди стає таким каталізатором, поштовхом для людей, щоб вибрати нарешті українську мову. Бо попередній волонтерський проєкт «Безкоштовні курси української мови» виник безпосередньо на Майдані, бо перші заняття були в Києві прямо недалеко від Майдану проведені. І тут коли від 24 лютого, від початку повномасштабного вторгнення люди зрозуміли, що українська мова є нашою зброєю. І так само, як слово «Паляниця» ставало паролем, щоб зрозуміти, хто свій, хто чужий. Так само багато людей зрозуміли: як я можу говорити, що я українець, якщо при цьому я не говорю українською мовою?!» – ділиться модераторка клубу.

Під час зустрічі в «Клубі української мови». Олена Ольшанська

Додає: «Багато хто відчув сміливість говорити українською, бо ми на курсах в форматі розмовних клубів дуже часто працюємо над подоланням сильних негативних стереотипів, які дуже міцно сидять у головах людей. Один з них – те, що українська – це мова села. Інший – це те, що українською не можна говорити про якісь високі, серйозні, інтелектуальні речі. І третій стереотип, який мій «улюблений» – те, що українською треба говорити суперідеальною, лише літературною, що у жодному разі не можна, щоб був суржик, не можна її якось паплюжити. Тобто така популярна відмовка: «Я лучше не буду коверкать язык», і тому взагалі не буду говорити українською. Тому ми в першу чергу працюємо над подоланням такого психологічного бар’єру, який долається елементарно практикою і підтримкою один одного».

Понад 1 мільйон 300 тисяч людей з усього світу вирішили вивчати українську мову після початку повномасштабної війни Росії проти України – це нещодавно оприлюднені дані компанії Duolingo, що випускає програму для вивчення мов. Цікавість до української мови залишається стабільно високою уже понад 9 місяців, вказують в компанії.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.