Були вдома Харківська область місто Дергачі. Це була п'ята година ранку 24 лютого, прокинулась не від звуку будильника, а від звуків вибухів. Дрижали стіни, плакав син з переляку. Поховались коти, собаки лаяли... В ранкових сутінках спалахи на небі.... Під час війни втратила роботу. Не працювали магазини та аптеки. У нас не було електрики, зв'язку... Шокувало влучання у будинок поряд з нашим. Мені були треба ліки, їх не було. Допомагали знайомі, які виїхали з дому, та періодично приїжджали та привозили необхідне. Коли сусіди ті, що залишилися ділилися один з одним продуктами. До війни працювала системним адміністратором у бібліотеці. Зараз системним адміністратором у Харкові у поліклініці. Війна нагадує про себе уламками від снарядів, які збирали на подвір'ї, даху та городі.