До війни дідусь був живий, якось було веселіше. І послухати, і купити, і приготувати все. А як дідусь помер у 2012 році, я залишилася одна в чотирьох стінах. А що поробиш? Виходжу, ходжу потихеньку скупитися, погуляти. Діти живуть далеко. Дітей тут нема.

Я як тут проживала, так і мешкаю, нікуди не виїжджала зі Світлодарська. Мені 78 років. Доводилося сидіти в підвалах, коли по нас стріляти стали. Важко…

Мрію, щоби більше не було війни. Ну, скільки можна? Потрібно ж її закінчувати.