Світлана Іванівна багато пережила за роки війни. Але ніколи не опускала руки й вірила, що буде легше. У чотирнадцятому році вона була змушена виїхати з Луганська. На все життя запам’яталося, коли під час обстрілів місто сильно спорожніло, а життя ніби зупинилося.

Мене вразило, скільки людей стояли в черзі, щоб евакуюватися з міста