За професією я залізничник. Рік до 24 лютого я жив у Сєвєродонецьку. 31 січня придбав квартиру. Вона зараз зруйнована. 

У перший день війни я з дружиною поїхав до батьків у Сватівський район. Продукти у нас були, оскільки у селі завжди є запаси. 

Я бачив загиблих. Це був шок. Мене сильно вразило, як росіяни знущались з наших людей.

11 березня ми з дружиною виїхали до Дніпра. Згодом переїхали до Києва. Майбутнє я бачу у столиці. Після закінчення війни хочу обійняти батьків.