Людмила Вадимівна вирішила для себе, що не буде співпрацювати з окупантами, тому подолала довгий і важкий шлях в Україну

Мені сорок дев’ять років, я зі Старобільська. До війни ми жили мирно, працювали, потім син пішов на контракт в морську піхоту. Зять працював прикордонником, а зараз пішов в МНС. Ми переїхали, бо морально дуже важко жити в окупації. Ми з чоловіком звільнились на роботі й виїхали з окупації.

Мій двадцятишестирічний син повернувся додому без ноги. Тепер у нього інвалідність. Йому треба протез ставити.

24 лютого – це дуже важкий день. Я збиралась на роботу в шкільну їдальню, але мені подзвонили й повідомили про війну. Цей день був сірим, важким.

Спочатку з міста виїхали наші діти, бо їм треба було працювати. Донька у мене працює вчителькою, а їй тут не дали б працювати. Потім чоловік виїхав, бо він мав знайти житло, а потім і я. Ми їхали через Бєлгород. Було важко, але нас пропустили. У нас перевіряли речі та телефони.

Зараз ми живемо у Полтаві. Тут добрі люди допомагали нам, тому ми не мали проблем з їжею та ліками. Наразі ми з чоловіком не можемо знайти роботу, але я думаю, що це - питання часу. Живемо, надіємось і віримо, що прийде Україна, ми повернемось додому, і все буде добре.

Мене приємно здивувало, що незнайомі люди допомагають і нам, і сину.

Важко було дивитися, як люди, з якими ми товаришували чи були знайомі, змінили свою думку і стали на іншу сторону. Виявилось, що у нас різні погляди.

Я навіть і не знаю, коли закінчиться війна. Коли ми жили в окупації, то російські солдати ходили по місту і в магазини заходили, і ми чули про що вони говорили. Вони навіть і не знають, чому вони тут, за що воюють. Багато їхніх людей гине. Мені здається, коли не стане того головного ворога, все може закінчитися. Він робить те, що хоче, і нічого на нього не діє. А зробив він багато лиха на нашій землі. Хочеться, звичайно, щоб швидше все закінчилось, щоб наші хлопці повернулись живі. Але скільки їх повернеться інвалідами... Хочеться, щоб наша держава їх підтримала.

Хочеться, щоб після перемоги, наша держава не пробачила всім зрадникам, і щоб вони відповіли за законом.