У Краматорську були сильні обстріли. Я виїхала до бабусі в село, бо мій син боявся вибухів. З перших днів росіяни запускали по місту снаряди. Я дуже хвилювалась за майбутнє. На роботу я же не ходила. Не знала, що робити далі. Грошей у мене не було. Важко було виживати. Мене рятували виплати ВПО. Зараз я знову живу вдома, син навчається дистанційно. 

Мене шокували прильоти по центру міста. Взагалі картина війни мене лякає. Бачити танки на вулицях мирного міста важко. Сподіваюсь, що скоро все закінчиться. Боюсь того, що доведеться кудись виїжджати.