Коли почалася війна в Україні, обстріли дійшли і до нашого району. Ми жили з дружиною, поруч були онуки. 

Коли стріляли, ми спускалися в підвал і сиділи там, поки не вщухало. Поступово зникли світло, газ, вода, потім і опалення — будинок став холодним, і залишатися було все важче.

Іноді сиділи в темряві і думали, як так вийшло, що звичайне життя за короткий час перетворилося на очікування тиші між вибухами. Ми часто думали, що війна руйнує не тільки будинки, але і те звичне почуття безпеки, яке раніше ми навіть не помічали. Мене шокували перелякані очі моїх онуків під час обстрілів. «Гради» падали у сусідніх дворах. 

У якийсь момент вирішили, що потрібно виїжджати. Зібрали найнеобхідніше і поїхали під обстрілами до Чигирина. Зараз мої рідні всі поряд. Нам допомагають люди, Фонд Ріната Ахметова надавав продукти та засоби гігієни. Чекаємо миру та повернення додому.