Я не виїжджав з Дніпра. У перший день війни мені було страшно. Перші місяці не розумів, що робити. Зараз у місті дуже гучно. Я нікуди не їду, бо розумію: якщо доля - померти, то значить, така доля. 

Мене шокувало, коли ракети прилетіли в житлові будинки. В Дніпрі таких багато. Я вважаю, що все це жахливо. 

Мої рідні зараз поряд зі мною. Ніхто нікуди не виїжджав. Сподіваюсь, що ми житимемо в мирі дуже скоро. Своє майбутнє я бачу тільки у вільній Україні.