Я була вдома з дітьми і чоловіком. Приблизно біля 5:00 мене розбудив чоловік і сказав, що почалося... Почався жах... Я зателефонувала своїм батькам і сказала, що почалася війна. Попросила, щоб вони не їхали на роботу, бо не відомо, що буде далі... Далі було багато техніки, вибухи… Мене шокує кожне вбивство дітей...

Під час війни ми стикнулися з тим, що не було продуктів, соціальних виплат. Була нестача їжі, засобів гігієни, фінансів. Я почала шукати волонтерів, прохати про допомогу і мені відзивалися небайдужі.  

Коли на мої прохання допомоги відкликалися волонтери – це мене зворушило до глибини душі. У нас діти і нам вкрай була необхідна допомога. 

Під час війни ми стали згуртованіші і у нас готовність до будь чого.  

Роботи в мене зараз немає, бо живемо в маленькому селі, неподалік – бойові дії. Чоловік працював менеджером, я в декреті – маю трьох діток. Як буде можливість працювати, будемо будь ким, тільки в безпечному місці, це саме важливе!

В мене постійний стрес. Відрада – в своїх дітях і допомозі тим, хто потребує.

В мене є річ, пов'язана з війною. Це карти... Напередодні ми грали з свекрухою в "дурня" і, дивлячись новини, я розуміла, що щось буде...