Коли почалася війна, я спала вдома.

Так як я інвалід, та не можу самостійно пересуватися,  живу у прифронтовій зоні, мене приводили у жах думки, як я зможу евакуюватися.

В окупації ні за що не хотіла залишатися. Але слава богу наше місто вільне.

З гуманітарними проблемами стикнулася. В нас часто відключали світло. Користувалися свічками.

Я пенсіонерка-інвалід. Дякувати богу, мене родина не залишила.

Доглядає мене донька. Заради мене вона лишилася.

Були під час війни приємні моменти. Коли волонтери  пропонували різноманітну допомогу, особливо медичну.

Про початок війни нагадує купа недопалених свічок. Рука не піднімається викинути.