“Я о 4,50 прокинувся від гуркоту. Вікно затремтіло, коли бомбили Бердянський аеропорт”, - розповідає Юрій Скляренко з Чернігівки. Молодий чоловік розповідає, що в окупованому селі, під обстрілами, він прожив зі своїми рідними понад місяць. Коли окупанти почали ходити будинками мирних жителів та проводити перевірки та обшуки, то батьки хлопця вирішили евакуюватися до Запоріжжя. Дорога до обласного центру була дуже складною. У їхній колоні було дуже багато машин і окупанти дуже повільно перевіряли документи та речі на блокпостах. Юрій каже, що було дуже страшно бачити багато розбитої та згорілої техніки та зруйнованих будинків уздовж дороги. Коли хлопець переїхав до обласного центру, то він перевівся до іншого ВНЗ, але зараз заняття не можуть розпочатися, бо нема кому викладати.

“Мене перевели на четвертий курс до іншого ВНЗ, але навчання нема, бо нема викладачів”