Мені 34 роки, в мене є дружина і син восьми років. Ми з села Велика Білозерка. Перший день війни був занадто насиченим для нас - людей, які ніколи такого не бачили. 

Коли російські війська заїжджали до нас, шокувала їх жорстокість.

Приємно вразив наш народ, який згуртувався і почав діяти.

Під час окупації у нас були проблеми з їжею, водою, ліками. Нам пощастило: ми виїхали за один день. Мене хотіли висадити під час поїздки, але, слава Богу, так не трапилося.

Половини близьких вже немає. Вони живі, але вони проявили себе з найгіршої сторони. Психологічно складно, але ми навчилися стримувати емоції, налаштовувати себе на краще. Чекаємо перемогу і віримо в нашу процвітаючу країну.