Мені 75 років. Ми з чоловіком жили у Мелітополі. Діти і онуки мешкали в одному місті з нами, але в різних квартирах. Вони виїхали раніше.

Вранці 24 лютого ми прокинулися від вибуху, що пролунав на аеродромі. Місто швидко потрапило в окупацію. Не було зв’язку, тому ми не могли зателефонувати рідним. Росіяни поводилися нахабно.

З першого дня війни не працював Ощадбанк, тому ми не могли отримати пенсію. Доводилося звертатися до людей, які знімали гроші з картки, але брали за це десять відсотків комісії.

Спочатку волонтери привозили гуманітарну допомогу, а потім росіяни заборонили це робити. Не хотілося залишати своє житло, але довелося. Виїхали зі знайомим. Дві доби стояли під Василівкою, бачили, як літали снаряди. Коли приїхали в Запоріжжя, там також були обстріли, тому ми тиждень просиділи в підвалі. Сподіваємось, що скоро повернемося додому.