Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ганна Олександрівна Бородіна

«Мріємо, щоб швидше припинилася ця бійня»

переглядів: 449

Пенсіонерку з Вільхової з ріднею розлучила війна. Діти та онуки роз'їхалися різними містами і зустрітися під одним дахом зараз не можуть. Ганна Олександрівна вважає, що дивом пережила бомбардування, оскільки не стала навіть ховатися у підвал. Вона хоче побачити дочок, сина та онуків із правнуками.

У мене троє дітей: дві дочки та син. Вже є п'ять онуків та три правнуки. Все було тихо, мирно, всі були задоволені. Ну, а зараз усі роз'їхалися. Одні поїхали до Росії, інші до Києва, треті до Луганська. Чоловіка я поховала 12 років тому, одна тут залишилася.

Коли почалася війна, я була у Вільхові, а син жив у Валуйському. У нього будинок розбило. Все було розгромлено від вікон до туалету. Коли син поїхав, я перейшла до Валуйського, з того часу тут і живу. Люди під час бомбардування в підвал спускалися, а нас тут троє людей не виходили нікуди. Ми сиділи та «Отче наш» читали. Летіло з усіх боків, тож страшно згадувати. Ми дивом залишилися живими.

Хочу, щоб повернувся спокій, щоб я могла бачити дітей та онуків. Ми всі мріємо, щоб швидше припинилася ця бійня.

Зараз роки три у Валуйському та Вільховій відносно спокійно, ми хоч спимо нормально, але ж далі досі бомбять.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Вільхова 2014 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери переїзд зруйновано або пошкоджено житло обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення розлука з близькими
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій