Жителів Попасної війна застала на робочих місцях. Головним завданням співробітників дитсадка було врятувати дітей, а потім і себе.
Я працювала в дитсадку, і коли почалися бойові дії, було дуже страшно. Дітки тоді злякалися, ми їх завели до бомбосховища. Батьки прибігли забирати діток, ми навіть не встигли їх погодувати.
Ми живемо на лінії розмежування, місто Попасна – під Україною, а місто Первомайськ від нас 14 кілометрів, виходить, уже на тому боці. Снаряди до нас прилітали, влучило через будинок до літньої кухні, дах пошкодило. Вікна вилетіли, але нам їх уже відновили.
Майже рік, з 2014-го до 2015-го, ми ховалися по підвалах. Під час бойових дій син поїхав до Білорусі, згодом повернувся. Мама поїхала до старшої сестри до Києва, там теж місяць пробула і повернулася назад. Мис чоловіком залишалися тут.
Досі у нас чути постріли, автоматні черги та щось важче.
