Війна принесла розлуку з татом, бо він військовий, переїзд в іншу область, неможливість побачитися з друзями та однокласниками, бо весь цей час навчається в своїй Харківській школі онлайн.

24.02.2022 ми були вдома. Проживали в гуртожитку на території військового об'єкту, тому виїхали в перші години. Під час евакуації з Харкова був обстріл.

Дитина бачила згорілі танки з буквою "Z". На щастя, трупи встигли прибрати.

Майже рік дитина, знаходячись вже у відносно спокійному місці, не хотіла спілкуватися з однолітками, не хотіла нікуди ходити.

Найстрашнішим було 1 березня, коли нас почали бомбити винищувачі.

Був дефіцит їжі, бо як виявилося, не мали ніяких запасів. 

Шукали їжу хоча б для дітей.