Після початку війни я пішла жити до підвалу до сестри. Її будинок був розташований біля «Азовсталі». Обстріли там були дуже сильні, тож за нами приїхав племінник та вивіз до центру міста. Там місця в бомбосховищах не було, тож ми жили у квартирі. Аби попити гарячого чаю, ходили до драмтеатру. Щоразу виглядали, чи не їдуть евакуаційні автобуси. На жаль, евакуації не було. Чотирнадцятого березня я з родиною виїхала з колоною машин.
На блокпості ночували у полі в холоді.
Зараз я живу у Львові у гуртожитку. Сподіваюсь на перемогу України.
