Масловський Нікіта, 9 клас, Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів імені В. Чорновола Черкаської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шатило Світлана Сергіївна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Проминуло майже 1000 днів війни і багато людей зазнали змін, а деякі отримали повністю нове життя. Моє життя також стало іншим і це відчутно.

Мій брат 24 лютого перебував на військових навчаннях. На початку повномасштабного вторгнення він підписав контракт на службу. Він став піхотинцем. Всі в моїй сім’ї за нього хвилювались, а коли почалися обстріли і нашого міста, почали переживати і за самих себе.

Він брався за найважчі завдання і штурми незважаючи на своє життя, він хотів захистити інших.

Через півтора роки служби, він отримав поранення під час виконання бойового завдання і потрапив в кому на місяць. Його стан був дуже важким, лікарі не давали гарантій, але він переборов смерть і отримав групу інвалідності, тому він не продовжує свій контракт. Деякий час він лікувався в Дніпрі, Києві та Хорватії. Зараз він вважає що зробив все, що потрібно було.

Мій брат отримує виплати і може не працювати до кінці свого життя.

Моя мама і тато тривалий час займались бізнесом з продажу алкогольних напоїв. Після впровадження тимчасового сухого закону наша сім’я опинилась в скрутній хвилині. Ми змогли пройти її з допомогою сестри та брата, які працювали щоб допомогти нам. Зараз ми в  достатку і моя мама продовжує працювати з сестрою.

Моя сестра має проблеми зі слухом і на той час вона працювала в Чехії, на роботі де комунікація не важлива, на заводі. Вона була виснажена, але в квітні вона погодилась щоб я і мій інший брат пожили з нею.

Сестра працювала по вісім годин в день, а іноді навіть 12 або 16. Це їй не завадило забезпечувати нас з мамою і навіть відкладати гроші.

Коли батько помер, я з братом все ще перебував в невеликому селі біля Праги, де саме і працювала сестра. Мама не хотіла нам про це говорити і коли ми через пів року повернулись в Черкаси ми були розчаровані, саме тоді життя поділилось на до та після.

Також війна вплинула на навчання. Ми більше не могли вчитися очно, тому робили це онлайн. Це було набагато важче і ми ледве справлялись.

Майже кожен день тривога й іноді обстріли заважали нам навчатися. Це саме те, що хотіла країна агресор, щоб наступне покоління виросло неосвіченим, чомусь їй так заважають українці.

Зараз ми всією сім’єю продовжуємо жити в Черкасах. Я продовжую навчатися і в мене це гарно виходить.

Може війна змінила моє життя не так сильно, як людям з прикордонних областей країни, але все таки я відчутно став іншим.