Колодченко Діана, 15 років,

ліцей № 35 ім. Валентина Шеймана, м. Краматорськ

Есе «Один день»

Ми жили спокійно та ніколи не замислювалися про війну. Усе змінилося в один день.

Уранці ми з сестрою пішли годувати собаку. Вийшли на вулицю й бачимо: проходить повз декілька військових. Ми з ними привітались і пішли додому. Майже через місяць почались вибухи. Нам стало дуже страшно, батьки кажуть, що все добре.

Тридцять першого травня в мене з’явилась молодша сестра. Це було таке щастя для всієї родини, але через воєнні дії ми вирішили поїхати з Краматорська до Зінькова.

Батько залишився дома слідкувати за всім. Там було спокійно, до нас добре ставились. Прожили майже два місяці.

За тиждень до від’їзду до нас приїхав тато, розповів, що кожен день у Краматорську лунають якісь вибухи та постріли. Коли ми повернулись, усе було тихо.

Пройшло вже сім років, та ще нічого не закінчилось, кожен день ми чуємо літаки, які пролітають над нашим будинком. Я сподіваюсь, що скоро настане кінець.