У перший день війни я побачила колони машин – це люди виїжджали з міста. Потім почалась паніка, в магазинах були величезні черги. Також неможливо було зняти гроші в банкоматі. Магазини й аптеки поступово зачинялись, бо не було розуміння, що буде далі. За декілька місяців ситуація почала покращуватись, все знову запрацювало. Зараз я з донькою залишаюсь вдома. Виїхати нікуди не можу, бо у мене онкологія. Обстріли тривають, але я розумію, що в іншому місті буде гірше. Чекаю тільки на мир, хоча майбутнє мене лякає.