Житель села у Запорізькій області лишився не тільки всього майна, але й найдорожчої людини 

Я мав фермерське господарство з технікою й ангарами. Все розбили. Було три магазини – цього також нічого немає. І будинку немає зовсім. Отак нами пройшлася війна.

У день початку я був вдома. Одразу поїхав в райцентр, забрав матір, привіз додому. Вона потім померла від інсульту: не змогла пережите все, що відбувається. 

Під обстрілами пішов в церкву, взяв гроб, і також під обстрілами через три дні поховав. 

Раніше не міг, бо стріляли так, що не можна було з дому вийти. 

Потім ми поїхали з Високопілля. Їхали колоною. Нас довго не пропускали, але мене пропустили, бо в мене на пальці вже  була гангрена. Незважаючи на мінометні обстріли, ми доїхали до Кривого Рогу. І відразу в цей день мені ампутували пальця. 

У місті Кривий Ріг ми були до червня, а коли розбомбило будинок, виїхали до Європи.

Я не знаю, коли закінчиться війна. Коли буде більше допомоги для ЗСУ, щоб вони мали чим відбити. Потрібно тільки покінчити з цим ворогом і з бурятами, які там ходили і людям в спину стріляли. Тяжко це згадувати.