Мій син дуже любить свої іграшки і йому інколи важко ділитись. Так от, коли ми вже повернулись додому, дізнались від волонтера знайомої, що до них приїхали в місто переселенці і в діток не було не те, що іграшок, а й одягу не було. Ми зібрали всі речі сина, які на нього були малі і вирішили віддати. Потім почали розповідати сину, що в діток немає іграшок і чи зможе він якісь подарувати? Він сам обрав іграшки і без зайвих вагань віддав частину їх діткам.

Дуже раділа, що вже мій на той час 4-річний син розумів, як це важливо. Тепер, коли я кажу, що якась річ на нього маленька, він відразу каже: «Мамо, це буде для діток, в яких немає будиночка зараз».

Історія передана до Музею телеграм-каналом доктора Комаровського.