Мені 56 років. Останні три роки я доглядаю за мамою. Їй 82 роки. Ми жили в місті Оріхів Запорізької області. Коли посилилися обстріли нашого міста, виїхали в Запоріжжя. Тяжко було залишати домівку. Мама плакала.

У перший день війни зібралися всі жителі нашого будинку й облаштували підвал: поставили ліжка, провели світло. Там і зараз люди живуть.

Мама вже вдруге потрапила в лікарню. Її паралізувало, відібрало мову. Я нещодавно зламала ногу. Вже потрібно забирати маму, а я не можу повноцінно пересуватися. Добре, що медпрацівники пішли мені назустріч і погодилися доглядати за мамою, поки мені не знімуть гіпс.

Сподіваємося на краще. Після війни повернемося додому.