Історії, які ви нам довірили
Мені 57 років. Я мешкала в Херсоні. Працювала в лікарні з дітьми. Зараз на пенсії. У перші дні війни ходила на роботу. Навколо літали снаряди, лунали вибухи. Я з дітьми бігала в підвал. Вони кричали. Я відчувала дикий страх. Потім два тижні не виходила з квартири.
Було дуже складно дістати наші ліки – доводилося купувати російські. Деякі препарати привозили волонтери. На початку вторгнення я витратила кредитні кошти на продукти. Як виявилося, вчинила правильно, бо потім не було ні грошей, ні продуктів. Лише згодом росіяни стали завозити товари. Коли прийшли наші військові, я ридала й обіймала їх.
Зараз живу у мами в Снігурівці, бо в Херсон обстрілюють. Ми отримуємо гуманітарну допомогу.
Мамі вісімдесят років. Вона також була в окупації. Вісім місяців ночувала в погребі.
Мені дуже хочеться побачити й обійняти доньку. Вона за кордоном. Хочеться, щоб закінчилася війна і щоб у мене була робота
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
