Кирило добре пам’ятає, як в перший день повномасштабного вторгнення росіян, його мама швидко збирала речі, а тато повернувся на службу. Родина залишила Київ за день до того, як дорогу, якою вони їхали, почали активно обстрілювати. У Житомирі вони пробули тиждень, після чого поїхали до родичів, де залишалися до кінця літа. Протягом цього часу Кирило підтримував зв'язок із батьком, який продовжував служити, хоча і не розповідав багато про свою роботу на фронті.
