Мені 62 роки, а моїй мамі 93. Я живу в Запоріжжі. Мама мешкала в Бердянському районі Запорізької області. Коли почалася війна, я була з нею. На п’ятий день війни приїхав мій син і вивіз нас в Запоріжжя. Село, в якому жила мама, зараз в окупації. За її будинком наглядають сусіди. Мама плаче, хоче додому.

Мене шокує те, що на мою рідну землю прийшли чужинці і намагаються встановлювати свої порядки. А також те, що родичі з росії, навіть не намагаються зрозуміти, що в нас відбувається.

Мої внучата зараз за кордоном. Коли я їх бачу, нехай і по відеозв’язку, - радію. Також мене тішать досягнення наших воїнів. Я вірю, що невдовзі вони вигонять загарбників з нашої країни.