Мені 58 років. Я жила неподалік від міста Василівки Запорізької області. Моє село знаходиться в окупації, житло постраждало. Я переїхала в Запоріжжя. Тут живуть син, невістка і двоє внуків. Мама і племінниця зі своєю донькою залишилися на окупованій території. Поки була можливість, я їздила до них, а зараз вже не можу цього зробити. 

За час війни померло багато моїх знайомих: одні від поранень, інші – від проблем із серцем, що виникли на фоні стресу.

У нашому селі постраждало багато будинків. Я свого часу вклала великі гроші у сонячну електростанцію. Щодня молюся, щоб вона вціліла. 

Мрію, щоб закінчилася війна, щоб усі рідні були живі й здорові та щоб було куди повертатися.