Великих змін не відбулось, хіба що більше стала працювати, тому що на роботі деякі працівники виїхали і доводиться працювати ще за двох людей.

24 лютого я збиралась на роботу. Мамі та сину сказала, щоб зібрали необхідні речі і чекали. 

Син у мене молодець, він спокійно тримався, а от мама моя і досі лякається вибухів і навіть сигналів повітряної  тривоги.

Найстрашнішим для мене став, мабуть, перший день повномасштабного вторгнення, тому що було не зрозуміло, що відбувається.

Спочатку стикнулись з гуманітарною катастрофою, але все ж таки були якісь запаси вдома та і на роботі видавали якісь продукти. А згодом і в магазинах стало щось з'являтися.