У перший день війни пам’ятаю, як зайшли до нас танки. Те, що приїхали, ще пів біди, а коли почали бомбити... Коли почали стріляти, тоді гірше було, це 2014-2015 роки.

Ми тоді в підвалі ночували, мама була важко хвора. Ми її то в підвал, то з підвалу...

Після обстрілів дах будинку пошкоджений. Востаннє, коли дощі сильні були, нас залило повністю. Потік знову дах, обіцяли відремонтувати, але поки черга не дійшла, або не знаю що. У нас і в городі падало, і в сусідів сарай розбитий.

До війни я працювала в Ясинуватій і члени нашої родини там працювали. Зараз повністю рух перекрито туди. Єдине – можемо виїхати в Торецьк. І в Новгородське, яке перейменували в Нью-Йорк, приїжджаємо в аптеку купити ліки.

Звичайно, важкувато без роботи. Може, я ще й працювала б, але довелося залишити через те, що мама захворіла. Вона лежача була, а потім почалися бойові дії. Зараз і ночами, і днями буває, що стріляють, але не так, як раніше.