Шістнадцятирічний Максим Кіщик загинув 18 березня 2022 року під час обстрілу Маріуполя російськими військовими.

Через вікно під'їзду влетів осколок та поранив хлопця в артерію внизу живота

Максим був родом із Харцизька Донецької області. У 2015 році його родина уже тікала від російської агресії і в пошуках прихистку зупинилася в Маріуполі. Там юнак навчався у школі №56. Захоплювався футболом, був відмінником. Його пригадують доброзичливим, відповідальним, скромним.

«Максим був найкращим», – сказала про сина мама Надія.

«Він був одним із трьох претендентів на золоту медаль, якої так і не отримав. Реальний претендент! Дуже розумний, спокійний, виважений, ввічливий», – пригадала вчителька Любов Кирильченко.

За тиждень до початку повномасштабного російського вторгнення Максим Кіщик написав у шкільному творі свої роздуми про війну:

«Люди пам’ятають про перемогу, але забувають про вміння цінувати мир, а тому іноді чується гасло «Можем повторить», що не є нормою, адже людське життя – найвища цінність. Сьогодні влада Росії є агресором до України, повторюючи те жахіття, що відбувалося, зовсім не засвоївши всієї моралі Другої світової війни».

Разом із мамою і старшим братом Максим жив у Лівобережному районі Маріуполя, який потрапив під сильні обстріли з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Юнак загинув у багатоповерхівці на Морському бульварі. Коли розпочався обстріл, він із рідними спускався до підвалу. Через вікно під'їзду влетів осколок та поранив хлопця в артерію внизу живота.

«Вийти з будинку було неможливо. Обстріли не припинялися, автівки не було. Менш ніж за годину син помер від втрати крові. Його занесли до квартири. Ми зі старшим сином бігли з будинку, коли його захопили російські війська. Нам обіцяли, що Максима поховають, але він згорів разом із домом. Мені надіслали фото останків»

У Максима Кіщика залишилися батьки і старший брат.

Історія з instagram каналу Victims of russia.