У зв'язку з постійними обстрілами з двома дітьми мусили виїхати з дому, з привичного життя, де син ходив до школи, спортивні секції та мав багато друзів. На жаль, у новому місті нічого цього нема, дитина постійно вдома, але з віком стає більш не уважним, агресивним.

У перші дні магазини були пусті, гуманітарна допомога до нас не доїзжала. Наразі гуманітарну допомогу у вигляді продуктів отримуємо, але маємо скруту у одягу та взутті для дітей.