Есе «День, коли для тебе почалась війна»

Губарь Валерія, 14 років

Учениця Запорізької школи «OCHOBA», 9-Б клас

Вчителька, що надихнула на написання ece: Яковенко Тетяна Василівна, вчитель російської мови та літератури

Сьогодні нaшa вчителька запропонувала нам взяти участь в конкурсі творчих ece «Один день» з теми: «День, коли для тебе почалась війна». Це надскладна тема. Як визначити день, коли війна розпочалась особисто для мене?

В лютому 2014 року ми різко подорослішали. 3 екранів телевізорів та моніторів на нас дивився київський Майдан Незалежності очима відчаю та надії. А потім пішов Крим разом з теплим дитинством. А ще пізніше — пішли знайомі захищати Донбас...

Сьогодні в ATO (OOC) наші рідні. I в нaшe життя увірвалось таке страшне слово «ВІЙНА». Раніше про війни я читала лише в підручнику історії, дивилась фільми про воєнні події, я навіть уявити собі не могла, що колись стану свідком воєнних подій. Зараз же війна відбувається на моїй землі, в моїй країні. ЛЮДИНА ВБИВАС ЛЮДИНУ! Страшнішого бути не може.

У кожної людини є свій янгол-охоронець: в душі, в серці, в думках... Він завжди поряд — допомагає, охороняє. 3 ним безпечно, він надає сили i наснаги... Так думала моя родичка, маленька дівчинка Поліна, яка була вимушена залишити рідну землю та переїхати разом із мамою з окупованого Луганська до Запоріжжя. Для неї війна розпочалась в той день, коли вони покинули свою домівку.

Розуміння чогось неприродного i непоправного прийшло з клацанням зачинених дверей, що назавжди розділили її життя на «ДО» та «ПІСЛЯ». Поліна виголосила тоді: «Напевне, всі янголи відлетіли від нас, тому почалася війна, а коли вони повернуться знову — настане мир».

На жаль, політики не можуть досі знайти спільної мови та припинити кровопролиття. Розриваються снаряди, гинуть мирні люди, діти стають сиротами... Горе спіткало багато українських сімей: хтось втратив батька, хтось втратив матір, а хтось нікому більше не зможе сказати слова: «Ходи до мене, сину мій!»

Мені здається, що країну охопив розпач: нема ніякого сенсу мріяти про щось... Навіщо все це, коли щоденно гинуть діти? Але я вірю в те, що зовсім скоро все це припиниться, i ми почнемо будувати нову державу, з новим майбутнім. Воно залежить від людей, але насамперед від нас — молодого покоління.

Батьківщина — це щось велике, неосяжне. Для більшості людей – це незабутні враження дитинства i рідний дім, теплі i лагідні мамині руки, шкільні друзі. Забути рідний край, свою мову - позбутися коріння, що зв’язує тебе з минулим твого народу, скалічити свою душу.

Скільки талановитих людей закликали любити рідну землю, рідну мову. Головною метою для них була «Україна свята», рівна серед рівних, шанована у світі держава. Це Іван Франко, Леся Українка, Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко та багато інших. Безмежною i неосяжною з синьою далиною снилася Шевченкові рідна Україна, коли він був далеко від неї. Ця краса надавала йому наснаги. Поет завжди вірив у прекрасне майбутнє своєї країни, як вірю в нього i я.

Дорога моя Україно, як я мрію, щоб всі люди на землі оновили свої душі — тоді війна 6 нарешті закінчилась. Повернулась би янголи до нас, повернулась би нарешті моя родичка Поліна додому.

Сподіваюсь, що на Землі не буде більше взагалі ніяких війн. Bci люди будуть жити в мирі, спільно працювати на благо нашої єдиної для всіх Української держави, злагоди i добра. Я впевнена, що щасливе життя ми збудуємо власними силами, не сподіваючись на чиюсь милість!

Вірю, Україно моя, в те, що думки матеріалізуються, а бажання мої мають магічну силу. Нехай сьогоднішній день принесе у наш дім щастя i добро, порозуміння i згуртованість, мир i любов!