Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Елла Давиденко

«Людям розповідали, як рятуватися від обстрілів, і це неодноразово знадобилося»

переглядів: 712

До початку війни я жила в Щасті. Із вересня 2013 року по травень 2014 року навчалася в магістратурі Національного університету державної податкової служби України.

26 травня 2014 року за розподілом мені запропонували роботу в податковій службі Артемівського району міста Луганська. У цей час уже відбувалися активні бойові дії і повернення додому стало неможливим. Після переддипломної практики я залишилася працювати в Києві за спеціальністю.

Людям розповідали, як рятуватися від обстрілів, і це неодноразово знадобилося

Про початок війни дізналася з поста подруги в соціальних мережах. Вона у своєму відео показувала перші обстріли в місті й коментувала те, що відбувається. Це було страшне видовище.

Після відновлення мобільних мереж у телефонних розмовах обговорювали події, які відбувалися в місті. Велися дуже активні дії, було багато постраждалих людей, зруйнованих будинків, грабежів. Головні питання були: чи всі живі? чим допомогти? І ці питання стало можливим задати тільки після того, як з’явився зв’язок з рідними, тому що тривалий час його не було.

Основні знання, які я отримала в той час – як зберегти життя під час обстрілу. Людям розповідали, як рятуватися від обстрілів, і ці знання неодноразово знадобилися в реальному житті.

Мені доводилося бачити обстріл міста ракетами «Граду». Це неможливо забути, як і те, коли гинуть близькі люди на очах їх рідних, коли ховають молодих людей.

Через війну я не змогла повернутися додому. І тепер найважливіші події для мене – це кожен телефонний дзвінок від рідних. Війна приносить як біль, так і вчить цінувати й любити життя у всіх його проявах.

Людям розповідали, як рятуватися від обстрілів, і це неодноразово знадобилося

Не можу сказати, що відчуваю себе в безпеці. У мене немає стабільних умов життя, а батьки все ще живуть під обстрілами, які хоч і стали дуже рідкими, але все одно бувають. І повертатися в Щастя я не бачу сенсу. Місто зараз вимирає. Раніше було багато пропозицій для роботи, а зараз її практично не залишилося. Тому звідти виїжджають люди.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Щастя 2014 2021 Текст Історії мирних жінки молодь 2014 переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я житло робота перший день війни розлука з близькими 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій