Порада Юлія, 14 років, учениця 9 класу дніпроруднівської спеціалізованої школи «Талант», м. Дніпрорудне

Конкурс есе "Один день"

У кожного з нас є – день, коли війна розпочалась особисто для нього. Для мене він настав, коли я випадково побачила інтерв’ю жінки, яка жила в Луганській області. Вона розповідала як у її дім влучив снаряд, вона була змушена тікати звідти.

Під час розповіді її очі були сповнені слізьми та болем. Саме у такі моменти приходить усвідомлення, що люди зіткнулися з новою реальністю.

Війна забирає близьких людей, дім. Діти втрачають батьків, а батьки – дітей. Це не справедливо!!! Мене особисто не торкнулася війна, і тому, напевно, я ніколи не зможу відчути весь страх війни.

Але я уявляю, як страшно чути звуки вибухів та пострілів, страшно йти на роботу чи відпускати дитину до школи знаючи, що можуть почати обстрілювати у будь – який момент. Людям не можна жити у постійному страху.

Для мене, мир – відсутність руйнувань, жорстокості, байдужості. Мир – це те, де цінується кожне людське життя. Тільки у мирі люди зможуть повноцінно жити.

Війна не принесе людству нічого окрім покалічених доль, розбитих мрій, життя позбавленого щастя.

Людям потрібно жити у мирі!