Світлана Іванівна збирала уламки снарядів на городі і у дворі

Я з Пологівського району, з села Преображенка. Зараз на пенсії, працювала на очисних спорудах. Чоловік помер три з половиною роки тому. Син в Оріхові жив.

Якось над нами вертоліт пролетів, з нього скинули снаряди на городи сусідам. У сусідів паркан розірвало, розкидало на грядці картоплю, полуницю вирвало.

Я виїхала у Запоріжжя, бо страшно дуже стало. Почали снаряди прямо через хату пролітати, влучило в дах. Ми багато уламків на городі та у дворі позбирали.

Моя собака вдома зосталася, я її не забирала. Синова дружина в обласній лікарні лежить, то навідується туди. Мені тяжко бути не вдома, увесь час про будинок думаю. Маю проблеми з нервами, з серцем, з тиском. Я була в клініці святого Миколая, мені дали ліки.

У сина мого в Оріхові розбило хату, літню кухню, паркан. Як те все відновлювати? Але тут вже не про житло думаєш, а про життя. Хочеться, щоб до людей, особливо до наших ворогів, дійшло, що не потрібна ця війна. Дуже страшно. Стільки руйнувань і загиблих!