Буланша Дар’я

КЗ «Роздільнянський міський ліцей №1 Роздільнянської міської ради Одеської області», 10-А клас

Учитель, який надихнув - Шивцова Олена Вікторівна

«Війна. Моя історія»

Важко висловити словами той страх і хаос, які я відчувала у той день, коли стало зрозуміло, що в Україні розпочалася повномасштабна війна. Було це взимку 2022 року, я була підлітком, і моє розуміння світу вже було сформоване, але події навколо його змінили. Ще 22-23 лютого ми говорили про імовірну війну, але ніяк не були готові до вторгнення. Цей день став чорною плямою в історії України, і він назавжди залишиться в моїй пам’яті як початок страхіття, яке досі не скінчилось.

Перший сигнал про початок війни для мене був пов’язаний із першою повітряною тривогою 24 лютого 2022. Тишу нашого невеличкого містечка на Одещині розривало виття сирен (до яких сьогодні, на жаль, всі уже звикли). Черги до аптек, порожні полиці в магазинах, колони автівок на АЗС, черги людей на вокзалі. Мене охопив страх та паніка. Також сигналом стала поява регулярних новинних трансляцій та страшних чуток про майбутнє, які поширювалися серед людей. Мої батьки стурбовано говорили по телефону про наступ російських військ та обстріли, продумуючи дії, які могли б зберегти нам життя. Вдома панувала напружена атмосфера і болюча тиша.

День, коли було оголошено війну, став для мене і моєї родини приголомшливим. Ми вдавалися до збереження грошей та продовольства на випадок евакуації. Близькість війни зав’язала наші руки, роблячи неможливим планувати, сподіватися і мріяти. Війна змінила моє життя, вона принесла страх та невпевненість. Я жила у страху за нашу безпеку і майбутнє. Щоденні новини про бойові дії та жертв війни тільки підсилювали наше почуття безпомічності.

Однак! Важливо відзначити, що війна також об’єднала усіх нас. Ми почали цінувати кожен момент, проведений разом, підтримувати один одного, цінувати буденні речі, на які раніше бракувало часу. Люди згуртувалися задля того, щоб допомагати один одному, військовим на фронті. Всі масово плели сітки та збирали матеріали для окопних свічок. Під обстрілами люди допомагали розбирати завали, щоб врятувати постраждалих. Війна пробудила у нас співчуття і співпереживання, навчила цінувати мир і дружбу. Попри надскладні випробування, український народ проявляє надзвичайну силу духу та рішучість у боротьбі за свої права та свободу.

Війна залишила невиліковний шрам на моєму молодому серці та серцях багатьох українців. Вона змінила наше життя, але не призупинила віру в краще, віру у майбутнє і прагнення миру. Нам залишається сподіватися, що дії поколінь, які переживають цю війну, допоможуть побудувати мирне і процвітаюче суспільство України.

Моя історія - це лише одна із безліч історій, які залишаються після кожного конфлікту. Це нагадування про те, як важливо прагнути миру та запобігати війні, щоб більше не допустити страждань, які вона приносить…