Мені 60 років. Мешкаємо з чоловіком у селі Бишкінь. Весь час були вдома. У нашому селі були російські танки. Вони їхали по вулиці й у кожен будинок стріляли по вікнах з автоматів. До нашого двору під’їхали і вистрілили з танка. Зруйнували нам гараж, кухню. Ми з дітьми були у літній кухні. Син, невістка і двоє онуків, їм - чотири роки і чотири місяці. 

У гаражі було дві машини - всі згоріли. Пожежа перейшла на кухню. Ми там були закриті. Повна кухня диму була, і ми перебігли у погріб. Танки проїхали – і ми втекли з двору. Пожежу гасити було нічим. 

У нас ще був сарай з коровами - так вони і туди вистрелили. Згоріло сіно, трактор згорів. Добре, що вітер був від сараю, а так би і корови погоріли. Так що ми постраждали дуже сильно. Ми втекли у ярок і там у хатині однієї бабусі перебули дві ночі. Потім з дідом вирішили піти до корів. Тихенько пройшли по вулиці… Танки стоять. Прийшли, дивимось: сараї розкриті, корови стоять голодні. На вулиці мороз 12 градусів, вода замерзла. 

У перший день війни до нас у село вже заїхали танки. Їх дуже багато сюди наїхало, тиждень тут були. Нікого не чіпали, а тільки ходили по хатах і забирали їжу. А коли другі заїхали із Ворожби, стрілянина страшна була. Багато розбитих танків у полі стояло. По дорозі було багато розбитих машин. Люди виїжджали, а росіяни з танків їх розстрілювали. 

Коли окупанти стояли у нашому селі, то з будинків, у яких нікого не було, повиносили все. Нас теж тиждень не було. Коли повернулись, то побачили розграбований будинок. Повибивали вікна, двері. 

Забрали одяг, кухонне приладдя, техніку. Понагажували в туалеті і по кутах кімнати. Забрали все з погребу. Забрали гроші, а документи порозкидали по двору. 

Шокувала їхня жорстокість. Я не знаю, люди вони чи звірі. Шістдесят років прожила, але такого не бачила. Нічого приємного не було. Серце колотилось, за дітей переживала. 

Мені здається, що кінця й краю не буде цій війні. У нас уже всіх молодих хлопців позабирали. Молодь виїхала за кордон. Дуже хочу, щоб всі люди повернулись додому, бо землю потрібно обробляти. Щоб Україна розквітала.