Анатолій дуже боявся за внуків, яких у нього восьмеро. На початку повномасштабного вторгнення вони з батьками поїхали з Житомирщини на захід, а Анатолій лишився.  Він розумів, що треба буде допомагати військовим боронити рідну землю. Разом з колегами плели маскувальні сітки, давали благодійні концерти на потреби ЗСУ.