У нас в селищі люди знаходяться на межі виживання. Підтримати нас нікому, одиноких пенсіонерів у селищі більшість. У мене недавно був інсульт, хоч потроху відпустило. Ходжу собі сама потроху, немає у мене нікого.
Раніше більшість жителів селища працювали на цегельному заводі, але в цьому році через бойові дії виробництво запускали лише на півтора місяця. Люди опинилися без коштів і не можуть оплатити навіть комунальні послуги, навіть по субсидії. Заплатять – і залишаються з копійками. А гуманітарним наборам радіють, як діти.
.png "Імена")
