Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
переглядів: 188
Тамара Брагіна
photo0
photo1
photo2
photo3
photo4
photo5
photo6
Павлопіль
Павлопіль
«Люди вмирали навіть від звуку вибухів – серце не витримувало»

Була школа, був садок, рибцех, ферма… А зараз нічого немає. Школи немає, садка немає, роботи немає. Уся молодь поїхала. Одні пенсіонери [залишилися]. Половина будинків порожніх.

Хотіла б, щоб був мир – найголовніше. Усі в нас просять миру. Щоб не було цієї війни. Усі хочуть миру.

У 14-му році я їздила із сестрами до Слов'янська відпочивати. Ми приїхали другого квітня, а там почалася війна відразу після нас. Наприкінці літа й у нас почали поселятися солдати, стріляти. Не хочеться навіть згадувати.

Люди вмирали навіть від звуку вибухів – серце не витримувало

Стріляли в нас. Газ пробитий, усі дроти тут були… Навпроти, то взагалі, ось така дірка була! І ми самі збирали, якась молодь позалишалася. У нас було 6-7 людей, які все ремонтували.

Чоловік у погребі, а я під навісом весь час була. Рахувала, скільки вибухів. Багато будинків, у які влучали… Є [такі], що й дах познімало, є побиті, і машини [побило].

Люди вмирали навіть від звуку вибухів. Є люди похилого віку, які не витримували ці вибухи, які сердечники. І вмирали – серце не витримувало. Страшно було.

Люди вмирали навіть від звуку вибухів – серце не витримувало

Бувало, стояли в городі – і починається… Ми або прибирали, або пололи, як починається стрілянина. Й ось ми тоді ховалися.

Зараз військові лікарі нам допомагають, якщо кому погано. Он швидка стоїть – і туди звертаєшся. Вони нас возять і уколи роблять, і крапельниці. І якщо кому погано із серцем, вони теж допомагають, везуть у швидку.

З хлібом зараз допомагають військові, роздають пенсіонерам. Ми ж пів року, а хто й десять місяців пенсію не отримували.

Червоний Хрест тоді нам допоміг – давав пайки, і Рінат Ахметов відразу ж допомагав. Так що щиро дякуємо і тим, і Ахметову. Дуже дякуємо! Він через кожні три місяці й зараз нам дає допомогу: і борошно, і рис, і гречку, консерви, масло пісне. І воду нам дають безкоштовно по 10 літрів. Так що щиро дякуємо йому, що надає таку допомогу. Якби не допомога, навряд чи ми б вижили.

Люди вмирали навіть від звуку вибухів – серце не витримувало

Хотіла б, щоб був мир – найголовніше. Усі в нас просять миру. Щоб не було цієї війни. Усі хочуть миру.

slide1
slide2
slide3
slide4
slide5
slide6
slide7
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій