Зранку я побачила, як на вулиці починають збиратись люди. Я запитала, з якого приводу, і мені відповіли, що почалась війна. Я спочатку не повірила, аж потім почула вибухи. Потім вимкнули воду, світло і газ. Не працювали магазини й аптеки. Мені доводилось ходити набирати воду в бочках. Одного разу біля машини з бочкою прилетіли снаряди.

Всі, хто були в черзі, загинули. Того разу я не дійшла до черги. 

З Вугледару я виїхала з військовими. Вони нас забрали від школи. Поки ми йшли до школи, літак бомбив місто. Я перелякалась, думала лише про дітей. Військові їхали дуже швидко, аби не потрапити під обстріл. Дорогою осколками в них пробило колеса, але вони нас довезли. 

Мені дуже тяжко усвідомлювати, що мого міста більше немає. Я би дуже хотіла бачити майбутнє без війни.