Більше немає ані квартири, ані автівки. Та головне – вдалося врятувати власне життя. Та життя своїх рідних. Щоправда, дивом. Це історія Анатолія Чернецького. На його очах на шматки розірвало людей, які стояли в черзі за водою. Він заплющував руками очі своїй дружині, коли вони проїжджали повз понівечені тіла. Історія болю та жаху – з перших вуст.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: