Іван Степанович згадує, як снаряди вибухали поблизу будинків, люди залишилися без житла, дітей не випускали на двір. Згодом село повністю окупували, російська армія не нехтувала мародерством, з вікон знімали ґрати, вибивали двері, виносили все. Іван Степанович дуже тепло відгукується про людей та волонтерів, які надавали постраждалим допомогу та підтримку, там люди розуміють, що таке війна.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
