Микола Григорович виїхав з Соледару, коли була організована евакуація. У той час уже багато будівель в місті постраждало. Серед тих, хто залишився, багато загиблих. Тіла закопують прямо біля будинків

Я із Соледара. Мені 73 роки. Зараз живу в гуртожитку в Павлограді. Виїхав, бо почалися обстріли. Була організована евакуація. Кілька днів підряд давали автобуси.

Розбили клуб, дитсадки, школи. У житлових будинках повилітали вікна, балкони й двері. Магазини й банки теж розбили. Не було ні газу, ні світла, ні води. Перебивалися сухими пайками. 

Діти першими виїхали, на місяць раніше, ніж я. Я думав, що, може, припиняться обстріли, а вони тільки посилилися. 

Самопочуття погіршилося через нервування. Болять руки, ноги, голова. 

Нещодавно бачив у новинах, що в Соледарі людей під час обстрілів на шматки розірвало. Кілька днів лежали, а потім їх почали хоронити прямо біля під’їздів.