Сергій пам’ятає день, коли син подзвонив о п’ятій ранку, щоб повідомити, що почалося. У його голосі була тривога, бо родина жила недалеко від Гостомеля, і коли там розпочалися активні бойові дії, вони змушені були виїхати. Сергій почав активно волонтерити. Особливо сильно на Сергія вплинуло те, що він побачив під час поїздок на схід України. Він згадує, як ховали людей просто посеред руїн будинків, тому що більше не було місця для могил.