Вибухи лунали з самого ранку, і все навколо занурилося в хаос. Світло і вода зникли, магазини закрилися. Було страшно виходити на вулицю - здавалося, що небезпека всюди. Будинки почали валитися, і люди втрачали свої квартири. Кожен день був наповнений страхом і невизначеністю.

Ніхто не знав, що буде завтра, і скільки триватиме ця війна.

Я думала про те, як захистити свою сім'ю і як вижити. Страх і невідомість тиснули все сильніше, але всередині була маленька надія на те, що все це скоро закінчиться. Щоразу, коли лунав вибух, я боялася, що втрачу все. Зараз лягаю спати і не знаю, чи прокинусь. У моєму будинку вибиті вікна. Війна мене змінила - вона навчила бачити цінність миру і спокою. Дуже хочу, щоб мир прийшов у наші міста і щоб ми могли забути цей жах. Війна - це час втрат, страху і болю, але це також час надії і сили.