Стеценко Тетяна, учениця 11-Б класу Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №27 з поглибленим вивченням інформатики та іноземних мов Херсонської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе: Манько Інна Михайлівна

"Війна. Моя історія"

24 лютого перевернуло життя кожного назавжди. Змінилися мрії, плани, погляди, почуття. Я знала, що моя Україна бореться за свою незалежність ще з 2014 року, але на той час, будучи ще дитиною, не дуже відчувала вплив того жахіття особисто. А ось цей морозний день запам'ятаю на все своє життя.

Ранок розпочався десь о шостій, зателефонували батьки і повідомили про повномасштабне вторгнення росіян. Ти сидиш і не розумієш, як таке могло статися? Потім чуєш вибухи і бачиш, як підіймається чорний дим у районі аеропорту. Швидко з сестрою збираємо речі і їдемо до батьків. У думках уже малюєш картину радісної зустрічі з рідними, думаєш, що зараз потрапиш додому, обіймеш маму, подивишся на тата – і тобі стане легко. Але ні – цього не сталося. Почалася окупація.

Ми стежили за новинами, раділи, що Київ вистояв, сумували за загиблими та ненавиділи росію, що прийшла нищити наш народ і рідну Україну. Потім був обшук, погрози. І тоді з'явилося відчуття, що задихаєшся, нібито знаходишся у кімнаті без вікон і дверей, у якій невдовзі закінчиться повітря. І все.. Але, дякуючи Богові, нарешті з'явилася шпаринка, через яку ми вибралися на волю.

На першому блокпосту нас зустрічають свої – українські воїни. Сльози, плач, обійми. Щирі слова подяки їм за те, що зупинили цю рашистську навалу. Але ти не можеш сказати все, що відчуваєш, бо за нашою автівкою стоїть велика черга машин з людьми, які теж хочуть до своєї незалежної України.

Сьогодні я усвідомлюю, якою ціною вдалося нашим Героям відтіснити ворога у перші дні – місяці війни, як тяжко і з якими втратами вони відвойовують кожен клаптик землі, сплюндрований ворогом. За те, що ми можемо просто жити, мріяти, планувати своє майбутнє, тисячі солдат віддали своє життя за мирне майбутнє нашої країни.

Дуже вдячна нашим Збройним силам України за те, що звільнили мій рідний Херсон та Правобережжя від нечисті. Вірю, що невдовзі вся моя рідна область стане вільною. Лівобережжя чекає на ЗСУ!